MDMA молли Кизилюрт

Ой бл*дь, слышь, тут история такая у меня была, что аж ни за что не поверишь, стакан с глаз долой! Это было несколько лет назад, когда я еще в институте учился. Вон ты, какая большая дурь, что там произошло! Ну, так вот, купил я как-то закладки, а точнее говоря, МДМА, такая вот таблетка, которая всего лишь просто переворачивает твою жизнь с ног на голову!

Знаешь, это был просто геро! Я, сидя в общаге, усё как-то примерно решил купить себе эту штуку, чисто для кайфа, ну и, понял, что нужно скинуть денег на карту, а потом брать у них. Вон ты, какая у меня была желтая, но нервничать было не в счет, ведь от такого оксикодона просто глаз дергался!

Сделал я заказ на сайте, там нормальном, где все боты продают косяки, закладки и прочее. До этого я такие штуки не покупал, но тут нарвался на скидку, типа "катаем цены в долу", я же не дурак, подумал. А эти герои, косячники, мне и подарочек положили вместе с заказом, такой желтенький такой таблетки гашиша.

Параллельно с этим, я еще разбирался с военкоматом. Что случилось, хрен его знает, но глючит что-то у них там в системе. Вот, представь себе, слышь, что я попал на родной родине! Мол, я вызывался в армию РФ, решил пошутить, и они быстренько мне ответили, что я уже закончил давно службу в каком-то далеком полку. Короче, даже не спросив, где и какой службы. Все, конец!

Ну, а про дурь, понятное дело, в институте секреты франтовал. Первым делом решился порадовать подругу, сказал, что в армии дембельской там я обучался работе с химическим оружием. Только не рассказал, что это вообще-то косой, а не химоружие. От нее-то и открыл свою историю о МДМА. Она, бедолага, аж глаза на лоб полезли!

- Ты что, прикалываешься? - спросила она.

- Нет, честно, - отвечаю. - Учились мы там, так, говорят, неделями быть не можем, сказали, чтобы дурь протаскивали в НИЛ-ах куда-то.

Ну, а тут закладки пришли, и я решил попробовать. Возьми да и одну таблетку сгладь. Вижу, рядом с нашей общагой такая большая площадка, сказал, пойдем, глянем, что там. Она-то не знала, что я украл таблетку с гашишем. И так я, стекляшку и не маленькую примотал ко рту, собрался запихнуть. Вижу, там милиционеры чего-то водят, сразу решился убежать, а она в шоке смотрит. Потом мне стало плохо и я свалил в кусты. Там на меня какой-то мудак встал, говорит: "А ты давай сюда!"

Сидим в отделении полиции, а меня спрашивают:

- Ты что, хочешь нас тут надурил? За дурью то?! - спрашивает милиционер.

- Я что, полы мыл?

А я такой в шоке.

Милиционер:	Я:
Кто эти герои?	Ну, я же говорю, в армии.
Зачем ты это делаешь?	Так работу показать хотел.
Ты наркоман, да?	Какая наркомания, гашиш и МДМА нормальные штуки!
Ты спросил до этого у своего дебиловатого друга о гашише?	Пошел ты, ёпт!

Вобщем, ничего хорошего не вышло. Меня отпустили, конечно, но в институте меня просто выперли. Теперь я дома сижу, ни работы, ни института. Ну, и по факту меня учились в армии на МДМА, вот и всё! Со словами "ты нам больше не нужен" просто выгнали из института. Хотя даже не знаю, стоило ли мне рассказывать про фейки про армию РФ, наверное, все равно бы выперли. Жаль, конечно, но что поделаешь...

Ну, вот такая история у меня получилась. Со стаканом на тебя, братуха! Будь осторожен и не попадайся на скамейку с гашишем, а то придется в армию свои герои показывать!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т